Артем Ситник – це синок директора Кіровоградського «Автодору». Татко в 2001 році прилаштував Артема в обласну прокуратуру до свого товариша – прокурора Кіровоградської області Олександра Гардецького. Гардецький невдовзі позбувся посади згідно з рішенням Колегії ГПУ, але Ситник у прокуратурі прижився, пройшов шлях від слідчого до начальника слідчого відділу й дочекався повторного призначення Гардецького прокурором Кіровоградської області.

У березні 2008 році генпрокурор Медведько призначив Гардецького прокурором Київської області, оскільки товаришував з Гардецьким з юності – здається, вони вчились на одному курсі. Власне, Медведьку потрібна була довірена людина на тих грошових потоках, які приносить благословенна Київщина. Гардецький почав формувати свою довірену команду й вже за місяць перевів до Києва Ситника, якого призначив начальником слідчого відділу прокуратури Київської області.

Що чудив Гардецький – то можна розповідати годинами. Зрозуміло, що Ситник ревно обслуговував усі схеми й був «у долі». Але після того, як новий генпрокурор Пшонка турнув Гардецького й призначив восени 2010-го на Київську область свого Витязя, у Ситника не склались відносини з новим начальством і він за рік по тому уходить в адвокатуру та стає партнером по адвокатському об’єднанню колишнього прокурора Київської області (а також колишнього прокурора м.Києва, першого заступника генпрокурора, народного депутата України) Юрія Гайсинського – тестя Геннадія Кернеса. Підкреслюю: Ситник не просто пішов працювати до Юрія Олександровича, а став керуючим партнером його дуже специфічної адвокатської фірми. Які саме справи прокручував Ситник разом з дружиною, працюючи адвокатами, я також можу розповідати довго й натхненно.

Люди обізнані (а я себе відношу до цієї категорії) вважають, що реальним керівником НАБУ є Юрій Олександрович Гайсинський. Але ось що цікаво – при тому, що Ситник належить до команди Кернеса, НАБУ, фактично, обслуговує Авакова – колишнього партнера й нинішнього заклятого ворога Кернеса (обізнані люди, до речі, не сумніваються в тому, що це саме Аваков організував замах на Кернеса). На доказ цього достатньо пригадали лише справу про «наплічники Авакова».

Саме Ситник разом з громадськими активістами, яких щедро стимулював Арсен Борисович, рік тому, 30 березня 2016 року, домігся передачі справи про «наплічники Авакова» з Головної військової прокуратури до НАБУ. На Головного військового прокурора було вилито тони лайна, «громадські активісти» верещали, що він не здатен притягнути Авакова до кримінальної відповідальності, сюжети про Анатолія Матіоса, який, типу, розвалює справу про наплічники, виходили ще два місяці після того, як провадження забрав Ситник – настільки серйозним був бюджет, виділений для «громадських активістів».

Але як тільки справу забрав Ситник, «активісти» моментально примовкли й більше про наплічники не згадують, а справа, зрозуміло, давно похована. А це означає, що гроші для Ситника значать більше, ніж кланові зобов’язання, і він продасть усіх.

Володимир Бойко