Через моду на занурювання у водойми в день свята Водохреща, яка охопила нині слуг народу, не зайвим буде згадати, що подібної традиції ніколи не було ані серед росіян, ані серед українців. У Радянському Союзі купання на Водохрещу подеколи мали місце, починаючи з другої половині 80-х років, як демонстративний прояв інтересу до православ’я та зневаги до тодішньої державної ідеології. А в Україні купання 19 січня у відкритих водоймах стало поширюватись лише з 2005 року – завдяки президенту Ющенку, який дуже любив зимові водні процедури і якого старанно мавпувала придворна челядь.

Втім, окремі випадки занурення у воду на день Богоявлення були й раніше – вважалось, що в такий спосіб можуть очиститись ті, хто особливо сильно грішив на Святках. Але Російська православна церква вважала подібні купання забобонними й засуджувала. Як приклад, цитую «Настольную книгу для священно-церковно-служителей» С.Булгакова видання 1882 року:

«В некоторых местах существует обычай в этот день купаться в реках (купаются в особенности те, которые на Святках переряживались, гадали и проч., суеверно приписывая этому купанью очистительную силу от этих грехов). Такой обычай нельзя оправдать желанием подражать примеру погружения в воде Спасителя, а также примеру палестинских богомольцев, купающихся в реке Иордане во всякое время. На востоке для богомольцев это безопасно, потому что там нет такого холода и таких морозов, как у нас. В пользу такого обычая не может говорить и верование в целебную и очистительную силу воды, освященной Церковью в самый день крещения Спасителя, потому что купаться зимой значит требовать от Бога чуда или же совершенно пренебрегать своей жизнью и здоровьем».

Тому й неможливо побачити 19 січня попа, який би поліз у ополонку – до відправлення релігійного обряду подібні купання жодного відношення не мають і лише свідчать про певні психічні особливості того, хто занурюється в крижану воду.

Володимир Бойко